Grace

William Shakespeare

Sonnet 116: Let me not to the marriage of true minds

Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments. Love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove.
O no! it is an ever-fixed mark
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wand'ring bark,
Whose worth's unknown, although his height be taken.
Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle's compass come;
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom.
If this be error and upon me prov'd,
I never writ, nor no man ever lov'd.
Grace

Анна Ахматова

Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.

1912
Grace

Jenny Joseph

WARNING

When I am an old woman I shall wear purple

With a red hat which doesn’t go, and doesn’t suit me.

And I shall spend my pension on brandy and summer gloves

And satin sandals, and say we’ve no money for butter.

I shall sit down on the pavement when I’m tired

And gobble up samples in shops and press alarm bells

And run my stick along the public railings

And make up for the sobriety of my youth.

I shall go out in my slippers in the rain

And pick flowers in other people’s gardens

And learn to spit.

You can wear terrible shirts and grow more fat

And eat three pounds of sausages at a go

Or only bread and pickle for a week

And hoard pens and pencils and beermats and things in boxes.

But now we must have clothes that keep us dry

And pay our rent and not swear in the street

And set a good example for the children.

We must have friends to dinner and read the papers.

But maybe I ought to practice a little now?

So people who know me are not too shocked and surprised

When suddenly I am old, and start to wear purple.

Grace

Остап Cливинський

Мова, яку інші вважають
примхою, впертістю,
навмисністю, ексцентричністю, –
ніби хапаєш кухонний ніж,
коли всі чемно беруть виделки,
і шматуєш ним спільну тему,
аж доки з неї не бризне кров.
Не я її вибрав, – кажу, –
повірте, мене з дитинства годували
з цього ножа,
я звик так їсти,
я не можу без крові, я знаю,
вона є в усьому, чи про музику говоримо,
чи про повітря,
я довго відтирав свою мову від крові,
і часом вона зовсім чиста, ніби нова,
ніби то не вона калічила мене у кишені,
ніби то не їй колись не встигли приробити руків’я,
а потім знову замахуюсь надто сильно,
аж до крові і пустки всередині,
і стає вже запізно
– завжди запізно –
просити пробачення.

24.07.20
Grace

Song a Night

Сhopin op #9 Nulle & Verdensorkestret саундтрек к "Последняя песнь Мифуне" (Mifunes sidste sang) - один з фильмов проекта "Догма".
  • lebo35

Михал Витольд Гайда. Колыбельная.

Michał Witold Gajda (1959-2017)
Kołysanka
Gdzie kornik spisał całe swoje życie
na suchym drewnie pokrzywionej sosny;
w kolczastych pędach nienazwanych roślin,
zostanie czerwiec – niezmienny marzyciel.
Na drobnych włoskach niedojrzałych malin
zabłyśnie promień zamknięty w kropelce
schłodzonej rosy. Nie trzeba nic więcej.
Skończona droga, bo po co iść dalej?
Mech pod plecami, a cisza nad głową;
nic się nie kończy i nic nie zaczyna.
Lekki wiatr z pola chodzi po leszczynach,
więc zamknij oczy i śnij kolorowo.

Михал Витольд Гайда (1958- 2017.)
Колыбельная.
Где жучок- короед, потаённый писатель,
свою жизнь уместил на странице сосновой,
где в цепляющей поросли зелени новой
заблудился июнь - беззаботный мечтатель,
где на тонких ворсинках незрелой малины
солнцем пойманным светятся капли прохлады
росяной , ничего тебе больше не надо.
И не надо идти. Путь окончился длинный
Тишина над тобой, мягкий мох под спиною.
Ничему нет конца, ничему нет начала .
С поля ласковый ветер орешник качает,
засыпай, уплывай в сновиденье цветное.
Grace

Carl Sandburg

At a Window


Give me hunger,

O you gods that sit and give

The world its orders.

Give me hunger, pain and want,

Shut me out with shame and failure

From your doors of gold and fame,

Give me your shabbiest, weariest hunger!

But leave me a little love,

A voice to speak to me in the day end,

A hand to touch me in the dark room

Breaking the long loneliness.

In the dusk of day-shapes

Blurring the sunset,

One little wandering, western star

Thrust out from the changing shores of shadow.

Let me go to the window,

Watch there the day-shapes of dusk

And wait and know the coming

Of a little love.